Просо — група дрібнозерних злаків, які тисячоліттями годували цивілізації Африки та Азії, задовго до того як пшениця й рис стали основними культурами. Варене пшоно дає 119 ккал на 100 г: 23,7 г вуглеводів, 3,5 г білка та 1 г жиру — легкий, збалансований енергетичний профіль. Клітковини 1,3 г на 100 г для регулярного травлення, і пшоно від природи не містить глютену. У мінеральному складі пшоно вирізняється: магній (44 мг) для м'язів і нервів, фосфор (100 мг) для кісток і зубів, цинк (0,91 мг) для імунітету. Ніацин (1,33 мг) і тіамін (0,11 мг) підтримують енергетичний обмін, вітамін B6 (0,11 мг) — білковий обмін і синтез нейромедіаторів. Залізо (0,63 мг) допомагає переносити кисень, марганець (0,27 мг) забезпечує антиоксидантний захист. У пшона м'який, злегка солодкуватий і горіховий смак: із нього готують ранкову кашу, розсипчастий гарнір у стилі кускусу або основу для зернових боулів. Якщо обсмажити суху крупу на сковорідці перед додаванням води, смак стане значно багатшим. Варяться 15–20 хвилин у пропорції 1:2,5 з водою. В Індії коржики з проса — традиційна їжа, у Західній Африці пшоняна каша годує мільйони. ООН оголосила 2023 рік Міжнародним роком проса, визнавши його стійкість до зміни клімату та харчову цінність у світі, що стикається з проблемами продовольчої безпеки.